Похмурої п’ятниці 23 жовтня у Львові в рамках Go To Hell Tour 2009 відбувся фестиваль важкої музики «Жесть». Цього разу організатори надали концерту характерне «чорне» забарвлення, однак чомусь народ в більшості проігнорував це дійство (за словами оргів концерт відвідало не більше ніж 150 душ).

Відкривали фестиваль переможці конкурсу Level up група Beginning of the Past. Особисто я потрапив на них під кінець, гурт нічим особливо мене не вразив оскільки не є прихильником подібних стилів. Далі свій сет відіграли Bazooka Band, які вже давно стали візитною карткою міста Лева, з кожним виступом команда починає мені все більше і більше подобатись. Звук, звичайно, бажав кращого, але хлопці впевнено відіграли програму, народ врешті решт почав ворушитись і хоч якось підтримувати групи. Наступними на сцену вийшла молода чернівецька команда Cryogenic Implosion. Не дивлячись на те що група існує вже 2 роки, це був їхній перший виступ за межами свого рідного міста. Команда у прямому сенсі цього слова «порвала» зал своїм technical death metal’ом, музиканти зіграли чітко і злагоджено, особисто мені та львівській публіці виступ скоріше сподобався чим ні, єдине на мою думку відчувався брак другої гітари ну і, звичайно, що звук не дав можливості повністю розкрити потенціал Cryogenic Implosion. Наступна команда також з міста Чернівців Maknamara була цікава наявністю дівчини вокалістки з добре поставленим гроулом та чистим вокалом. Це мабуть єдине чим виділялась дана формація, але щодо музики… то тут повне розчарування. Ніякої «качовості» та подачі матеріалу я не вловив, чесно кажучи, під таку музику краще відпочивати аніж відриватись на концертах.

І ось прийшла пора найсильніших формацій цього вечора. Одна з найстаріших львівських black metal команд Lamia Сulta нарешті записали свій дебютний альбом “Patre Satane”, фестиваль «Жесть» став своєрідною презентацією матеріалу з альбому. На їхньому виступі народ ніби прокинувся і жваво підтримував «культ відьми». Особливо запам’ятався кавер на безсмертну композицію Satyricon “Mother North”. Живі виступи команди надовго запам’ятовуються свою атмосферою, чіткістю виконання матеріалу та харизмою фронтвумен Каріни.

Наступними на сцену вийшла російська war black metal команда Nabaath. Особисто я дуже чекав виступу цієї команди оскільки заздалегідь познайомився з їхньою творчістю. Бласт-бітний шквал в поєднані з сирими гітарними рифами припав до душі поціновувачам жанру, бенд було сприйнято просто на ура, в спілкуванні після концерту хлопці також адекватні, придбаний диск з першим альбомом не розчарував. Сподіваюсь що команда що не раз завітає на українську землю.

Київська команда Semargl поєднала в музиці багато стилів починаючи від дезу і закінчуючи навіть трешом, однак блеку там було чути чомусь найменше. Непогано були зроблені семпли з жіночим вокалом, а, взагальному, їхній виступ був для мене розчаруванням вечора… Переглянувши старі концерті відео я так і не міг зрозуміти чому виступ у Львові був просто ніякий, хоча, як відомо, цю команду вважають «фірмовою» на Україні. Навіть сценічний образ учасників і подача матеріалу не врятувало ситуацію. Зігравши 4 чи 5 пісень з яких старого матеріалу взагалі не було, вони зійшли зі сцени. Як потім виявилось команда взагалі хотіла відмовитись від виступу через певні причини. Дуже цікаво чи таке саме «відношення» було показано в Чернівцях та Києві?

«Добивали» публіку цього вечора поляки Stillborn. Спостерігаючи, як цілий день драмер команди розігрівається перед виступом, мимоволі подумав, що кінець фестивалю буде більш ніж достойний. По музиці Stillborn дуже нагадали своїх "колег по цеху" Infernal War, взагалі більшість польських команд з самого початку ставлять високу планку як у виконанні так і у подачі матеріалу зі сцени. Ураганна суміш black/death остаточно добила тих хто залишився до кінця фестивалю. Думаю не в одного мене вуха дотепер закладені після виступу поляків))).

Підсумовуючи вище написане можна сказати що виступ тих кого очікував все-таки виправдали сподівання , оргам подяка за хороший фест, організація була на досить високому рівні, мінуси були хіба що тільки в плані звуку. Чекаємо наступних «блекових» вечорів)).