Вітер розвівав його волосся, час від часу кидаючі русяві пасма у обличчя. Ратибор підняв очі до неба. „За Русь! За Народ! За Богів!” промовив він сам до себе. Сонце хилилося до горизонту, закочуючи свій червоний диск за горизонт. Ратибор повернувся, за його спиною, стояла кілька сотень міцних воїнів. Останнє Сонячне проміння вигравало на їхніх шоломах, кидаючи міріади відблисків. Русичі голосно сміялися, розмовляли, ніби готувалися до великого свята.

- Гей, бо Руські Ввоїни! – голос князя прозвучав над всією дружиною. Всі затихли і повернули свої погляди на Ратибора. – Сьогодні, ми зупинимо хазарську нечисть, сьогодні ми попадемо у Вирій, сьогодні ми переможемо! Слава Перуну!

- Слава! – прокотилося по рядах.

- По конях! – промовив Ратибор, востаннє поглянувши на Сонце. Вскочивши на свого скакуна, він одягнув шолом, взяв спис та щит до рук, і піднявши руку прокричав:

- В атаку! За Русь!

Усмішки не зникли з облич воїнів, ніхто не подумав про смерть, бо ще сьогодні вони знову сядуть за один стіл, поруч Богів, поруч Пращурів, за стіл повний наїдків та напитків, за стіл де немає нещастя і горя, за стіл де кожен відпочине після бою. А згодом, знову повернуться на Землю, щоб взяти мечі у руки і захистити Матінку-Русь! В ім’я Землі! В ім’я Богів! В ім’я Яви, Нави та Прави!



То ж згадаймо нашу історію, наші звичаї та Віру. Наше минуле, що зараз відроджується та розвивається, і дає нам впевненість у майбутті... І у цьому неабияку роль відіграє музика, а саме Паган Метал...





Тут обговорюється стаття: Паган Метал - Право Славимо!