Цілий місяць Хмельницький портал важкої музики Metal Point чекав свого першого фестивалю - Metal Point Fest’у. Афіші на стовпах кожного дня нагадували, що свято наближається і треба не забути купити квиток, підстригти нігті, випрати улюблену футболку і скасувати всі плани на вечір 18-го серпня. І от він – понеділок, до фесту залишаються якісь кілька годин, година, пів…
Перші враження почалися уже з тролейбусної зупинки: знайомі обличчя разом з купою незнайомих знищували пивні запаси місцевих магазинів і кіосків, посміхалися і перебирали в руках придбані квитки. Як всяке поважаюче себе музичне дійство, концерт затримувався. Виявляється всі місцеві і не дуже металхеди знають, що вчасно лише уколи і таблетки в лікарні видають, тому криків типу: «Та скільки ж можна?», «Давай запускай!»  не чулося. Затрималося все на 40 хвилин, після чого народ почав займати свої місця «согласно купленных билетов» і штурмувати столик з дисками і іншим мерчандайзом.

Хмельницький Imperial, який відкривав концерт, позбавив усіх від ще півгодинного «барабани барабанщику в монітори», «бас тихіше, вокал гучніше» і почав розігрівати усіх своїм технічним дезом. З кожним виступом група звучить все краще і професійніше, це відчувається зразу. Olemus настроював народ на металовий настрій і не піддавався на провокації місцевих фанатів розкрити тему «сісєк». :)  Imperial завели усіх дуже швидко, причому виглядали абсолютно не «розігріваючою» командою, як прийнято вважати про перших, хто виступає. Відчулася часткова зміна стилю групи, музика стала цікавішою. Шкода лише, що часу хлопці мали найменше з усіх команд, та й більшість народу була налаштована на свято pagan black’у. Imperial’у б в команду ще одну хорошу death-банду, ото б вони «грянули»!

З львівським Kruk хмельничани були знайомі, м’яко кажучи, мало. Мабуть найбільшу цікавість викликала дівчина-вокалістка – не часто жіночий скрім можна почути на українській металовій сцені. Та й взагалі відношення до жінок в металі дуже різне, тому усі, хто чув та бачив Kruk вперше, розділилися на дві групи: одні з захопленням бігли фотографуватися після виступу і говорити різні приємності, інші починали порівнювати з чоловіками-вокалістами і визнавати, що непогано, але «не женское это дело». І, нажаль чи на щастя, гурт оцінювали саме по вокалістці. Така, мабуть, доля більшості груп з дівчатами на вокалі.
А гурт відіграв дуже добре, і підтримка львівських металхедів, що приїхали на фест, відчувалася і допомагала. Після виступу пішла питати знайомих про побачене/почуте. Знайомий А (з неясних, навіть мені, причин назву його так :)) сказав, що живий виступ Kruk на Metal Point Fest’і вигідно відрізняється від тих, які йому довелося побачити в Інтернеті. І біле волосся вокалістки набагато ефектніше виглядає, аніж темне. Знайомому Б сподобалась, як дівчина поводить себе на сцені, її рухи та візуальне спілкування з залом. Я ж більше оцінювала музику, хоча важко сформувати якесь конкретне враження про гурт, який чуєш вперше, ще й живцем. Відіграли потужно, деякі пісні виділилися і запам’яталися одразу ж. Вдале поєднання жіночого скріму та чоловічого чистого вокалу, фолкові вставки та народна лірика створили відповідний настрій, і хедлайнерам уже залишалося вийти і довести ці всі емоції до точки кипіння.

Концерту Кроди чекали не лише хмельничани, а і купа народу з багатьох міст України. Нечасті виступи групи, яка спочатку взагалі планувалася лише як студійний проект,  змушують прихильників ловити момент і їхати навіть майже через всю країну, щоб побачити улюблену команду живцем.  Народ не полінувався приїхати навіть з Дніпропетровська, Одеси та Запоріжжя, не кажучи уже про Київ, Львів та інші міста «поближче». Нажаль, у Хмельницькому фанатів Кроди виявилось не так багато, тому підспівували Eisenslav’у здебільшого ті ж дніпропетровці, львів’яни та інші гості. Живе виконання своїх пісень у Кроди часто відрізняється від студійних версій, про що неодноразово говорили ті, кому пощастило побачити команду на сцені. Metal Point Fest не став виключенням: деякі уривки в піснях було важко впізнати. Трекліст складався здебільшого з старих речей: З-за Обрію, Як Сталь співала у Пожарах…, Вітер з Гір, Поплач Мені Річко, Мак Цвіте та Молотом Духу Та Єдністю Крові. Останню, чомусь, мало хто впізнав одразу, хоча я б, як улюблену пісню, впізнала її навіть якби Крода зіграла на болгарках і алюмінієвих відрах.

Останній альбом представляла лише «Де Воїни Хоробрі зустрінуться Знову», також була народна пісня «Ой, на горі…» та кавер на Absurd «Багряна Смерть». Остання так сподобалась народу під сценою, що на біс вони вимагали саме її, а шкода, бо в групи є ще купа достойних живого виконання пісень. Засмутила відсутність «Стріли». З народних інструментів привезли дримбу та трембіту, усе інше виходило з-під пальців клавішника.

Крода виправдала усі сподівання, відіграла дуже і дуже круто, хоча «живим» пісням все ж не вистачає тієї атмосферності, яка присутня на студійних записах. Можливо це тому, що головною ціллю гурту є саме студійна робота, можливо нечасті живі виступи, а можливо є речі, які на сцені передати дуже важко. Але усі ці маленькі недоліки, якщо їх можна так назвати, компенсовувалися тією енергетикою і силою, яка була присутня на виступі. Мінус, про який не можна не сказати – мінімальна кількість альбомів Кроди, які змогли придбати лише одиниці, а бажаючих було більш ніж достатньо.

Далі були роздачі автографів в гримерці,  фотографії на пам'ять, пивне афтепаті у Арт-пабі і відчуття, що те, чого ти чекав цілий місяць, так швидко закінчилось.
Величезна подяка організаторам фесту та командам за неймовірний концерт. Таких емоцій та вражень від металового перформенсу не було давно. «Первый блин комом?» -ніразу!