Хтось боїться її, намагаючись навіть в думки не пускати.. Хтось очікує її приходу, аби стати вільним.. Для когось це непізнана темна річ..Хтось відноситься до того абсолютно рівно... Що скажете Ви?

смерть це ерехід з одного етапу існування у інший

смерть для мене - це як щось природнє і неминуче, тому я її не боюся... і вірю, що смерть - це не кінець, а новий початок... жаль не знаю, початок ЧОГО.... LIVING TO DIE.... I'M NOT AFRAID OF YOU SO JUST GET OUT OF MY WAY...........

Darkerl

+1 за гарну тему

Боятися неминучого немає сенсу.

Christabel
спасибі)

Вы скажете смерть, она всегда страшна, а я скажу, она лишь возвашенье... Смерть, какое сладкое слово, оно даже намного слаще любви, смерть мы ее ждем, мы ее лелеем, мы ее любим, мы ей поклоняемя за ее силу и власть!! Я люблю смерть и боюсь ее, нет я не боюсь умереть, а лишь боюсь, той боли, которую смерть может причинить в случаэ смерти близкого человека..
Может ли кто-то ответить, что можно выпить, что-бы быстро и безболезненно умереть?

буду її завжди чекати...

смерть так само як життя неминуча

як шо взяти презерватив то життя не обовязково неминуче=)
+ життя воно не неминуче ,воно...хм - тимчасове,мінливе

Странные вы все какие-то...
Во-первых, кто может авторитетно рассуждать о смерти? ваши представления о жизни-после-смерти основываются лишь на ваших желаниях. Нет фактов, нет даже уверенности. Вы строите лишь догадки, версии. Стоит признать лишь тот факт, что все мы смертны.
Но смерть не такая уж и плохая. Она равняет всех, и богатых, и бедных. Это последняя инстанция справедливости.
Но стоит ли ждать смерти, и тем более желать? Зачем? Как избавление? Как искупление? Мы все умрем, и это факт.
Но есть возможность посмотреть на смерть с другой стороны. Стороны жизни. Ведь живем один раз. Здесь. Сеейчас. Пока наша кровь струиться в венах, пока душа жива, почему бы не добиться счастья? Почему не сделать так, чтобы на смертном одре с гордостью подумать "я прожил жизнь не зря!"? Неизбежность смерти это великий стимул жизни, толчок к свершению великих дел и достижений. Думайте о смерти, но не забывайте о жизни)

Почему не сделать так, чтобы на смертном одре с гордостью подумать "я прожил жизнь не зря!"? Неизбежность смерти это великий стимул жизни, толчок к свершению великих дел и достижений. Думайте о смерти, но не забывайте о жизни)

це справді так +1

p.s. Я ше про це писав колись твір ше як в школі вчився=)

Про смерть не треба думати, вона сама рано, чи пізно за нами прийде...

Цікаво! А якщо ти знаєш що тобі залишилось дуже-дуже мало часу...
щоб ви зробили в першу чергу?

смерть це левелап :)

Deadlist Of Angels,
Я б прив'язалася за ноги і стрибнула з мосту. Завжди мені хотілось таке зробити, але тверезий розум тримав мене подалі від таких витівок, хоча чує серце моє, що то ненадовго. А взагалі треба робити ті речі, на які ти б не наважився за звичайних умов

помер би від такої новини...

склала б заповіт і пішла розважатись...напевне ймовірність вмерти від розваг є більшою)))
а от друзями ніфіга не прощалась б, взагалі нікому не казала....

Мабуть почала б робити речі котрі до того вважала не можливими для себе, неприйнятними для оточення.. вирвалася б повністю зі всіх рамок.. Та от за рідними і друзями було б тужливо.. Не знаю чи сказалаб їм то(

хм цікаво про що людина думає в останні кілька секунд свого життя (ну наприклад якшо в даний момент знаходиться на електричному стільці). Дехто каже шо перед нею проминає все її життя.
Шо ви думаєте нарахунок цього?

ну мені наприклад важко судити бо я ше ніколи не помирав, і навіть не задумувався шо в мене там буде в голові перед неминучою смертю.

Не знаю.. та чогось здається, що в такі моменти направду в голові пролітає купа моментів з життя.. Дрібниць.. усього того, чого тепере уже не буде.

а я думаю шо в такі моменти ні про що не думається.
під час стресу в вашу голову часто приходять якісь філософські думки?