Смерть - то вже інша тєма.

Я бы убил кого-нибудь...

А вообще на йух смерть. Да здравствует иммортизм!

>rudenjke
Цікава думка!

>Darkerl
на мою думку найважче було б з близькими та друзям...!
хотілося б щоб тебе не забули! але якщо зробити щось для них, їм було б важче...

-Dark Symphony -...а от друзями ніфіга не прощалась б, взагалі нікому не казала....
ось я й кажу:- навіщо когось нагружати своїми проблемами...

Якщо чесно то я не знаю як би я поступала, про розваги то лицемірство. та те що б не прощалась це точно, і не через те що боюсь "нагрузити" просто прощання однозначно було б нестерпним.



хм...капець...щось я надто серйозно задумалась...анунафіг:)

Якби знав? тоді б відтянувся з друзяками, а перед тим провів час з сімєю. Ну і попросив вибачення в деяких людей певно)

Страх мобилизует силы человека для активной деятельности но он никак не может ждать спасения. Сюда больше подходит слово "бегство".

Кому приятно думать о смерти? Разве это приносит хорошие вспоминания?

Жизни не так уж и много что бы тратить ее на неизбежность.

Я бы дал совет не рождаться вообще людям которые не ценят свою жизнь - но уже поздно.

Разве не было бы приятней поговорить о том что приносит развитие в наш моск?

Как уже говорилось, в настоящее время «апстенка» нуждается в капитальном ремонте в связи с большим количеством желающих убить себя об неё.

якби знала, що смерть близько, по можливості закінчила би всі початі справи, відвідала всіх близьких людей, перед ким провинилась - попросила б вибачення, з ким посварилася - помирилася б....таке от.... короче стандартно ))

одна мудра людина(не згадаю хто і де) сказала шо отримати насолоду від життя можна тільки проживаючи кожен день як останній
щоб ні про що не шкодувати,нічого не відкладати,ні на що далеке й нездійсненне не надіятись

>Evilkvitochka
Підтимую! що кожен день мая бути як останній!

Evilkvitochka,
Кажись у Коэлье было такое в "Вероника решает умереть".
Жить каждый день как последний... Для этого нужны определенные условия, ситуация. Война и прочии экстремальные ситуации, где смерть дышит тебе в затылок, очень хорошо наполняют сердце осознанием того, что ты ЖИВ! А так... серость и обыденность. И не стоит толкать идеи, что все в наших руках, ненужный пафос)

ІМХО, думать что все в в чьих-то руках, только не в своих, глупое заблуждение, или же в какой то степени оправдание

Kadiera,
А я не утверждаю, что все в чьих-то руках) Просто не люблю пафосные выкрики насчет "невозможное возможное" и человек творец своей судьбы. В основном человек ничтожное, жалкое животное, которое МОЖЕТ вершить свою судьбу, но боиться этого, поэтому отдает вожжи в руки общественого мнения и прочих условностей. Извините, кажеться я слишком безапеляционно высказался, не забывайте, это мое ИМХО)

А никого не смущает собственная смертность?

та якось за стільки тисяч років звиклось *SCRATCH*

а якшо й турбує то шо?
хто ми такі шоб шось тут змінити? Ми можемо або змиритися і розпорядитись виділеним нам часом так щоб не шкодувати , або сісти і переживати через те і тільки очікувати смерті шо по суті не принесе нам користі тільки життя змарнуєм

Evilkvitochka,
Dark Symphony,
Ну, привычку и смирение я понимаю конечно, но не принимаю. Вопрос как достичь бессмертия это уже другая тема, но сам факт желания вечной жизни... кажеться заманчивым!)
Все же, несмотря на некую косвенную полезность смерти, смерть это не благо. А т. к. узнать, что за ее порогом не представляется возможным, то хотелось бы бессмертия здесь и сейчас.

Переживав такі моменти... Специфіка моїх тренувань каже: падав на голову багато разів, причому рятувало мене тільки чудо...
Думаєш, який же я падонак, нічого в цьому житті не зробив корисного...
Але, кцуко, вижив і тепер пижжу невірних мечем справедливості...

заманливим? брись! ти уявляєш що це? О.о
вічна самотність, люди яких ти любиш повільно згасають, а ти з часом досягаєш найвищого рівня розвитку і зупиняєшся, нікуди йти, нічого прагнути, сиди і споглядай...

С полным уважением к тебе и к Матери Терезе все же соглашусь с словами Дисторшн - "В основном человек ничтожное, жалкое животное".