От коли помру, тоді і подумаю про смерть. А зараз немає часу.
А ше я смерті дуже боюся і не хочу думати про страшне. Вночі не засну...

Смерть - перехід енергії з одного виду в інший.Її не треба боятися,адже смерть відкриває нові можливості в новому просторі.Після смерті генетичний код людини приймає значення NULL і тіло відмирає ,а енергія з новим кодом передається в інший світ.Є і випадки шо значення коду зациклюється внаслідок суїциду,жорстокого вбивства,частих страждань,людина помирає,а її дух блукає в нашому просторі до нескінченності...

А вы верите в смерть?
-Нет!
-А оно в вас верит!

И откуда такая осведомленность? Смерть вам сама рассказала?)

якщо б я знала що помру там наприклад через три дня - жила б на повну...хоча що я в принципі роблю завжди : живу так як хочу, беру від життя те що хочу , ні на кого і ні на що не зважаючи...то в принципі нічого б не змінилось крім того що б я спустила всі грошики ))))))

а смерть .....навіщо зайвий раз про неї думати - живіть поки є час ...... прожити треба так життя щоб воно стало легендою

+1 но что же делать если твои слова люди не хотят слышать или просто не готовы?

Разве все люди готовы принять жизнь? Как мы сами можем видеть новые культуры более склонны к садомазохизму или к иным способам само унижения, некоторые так и просятся что бы их пожалели и погладили.

Разве логично будет проявлять уважение к людям с таким характером?

П.С. Маленькой лошадью быть очень сложно, я не пробовал но говорят возможно!

Ослик Іа рулить, але мій єнотик гарніший, але я не того пишу. Завжди мені було цікаво, от ти ж знаєш шо вмерти доведеться, тут хоч стій хоч падай, вже нікуди не дінешся, то чого тоді боятися смерті. Я можу боятися болючої смерті, бо справді боюся болю. А смерть сприймаю як незаперечне майбутнє кожного

незнаю, незнаю...... мене чомусь слухають ...а коли не слухають , то потім вибачаються...... така вже я - Стерво )))

От погоджуюсь ....саме боятись можна болю ...а смерті .....рано чи пізно вона до всіх прийде .....

Цитата з "Жюльетти" Маркіза де Сада ( додо, знову о мій велікій і куханий ) :Но я боюсь не смерти: у меня достаточно философский ум, чтобы понимать, что, пролежав несколько лет в земле, я буду не более несчастна, чем до того, как появилась на свет, — нет, я боюсь боли, страданий, которым подвергнут меня эти негодяи;

хм...будем мати не увазі...

не знаю біль це по-моєму головна ознака того шо ти живеш
це те що повертає нас у реальність коли ми замріємось
його не варто боятись я його стараюсь ігнорувати це всього лиш відчуття примха мого мозку

От власне. Від неминучого неможливо сховатися. І немає сенсу його боятися.

Біль це реакція нервових клітин на подразнення, він змушує мозок ліквідовувати дискомфорт, це ніяк не ознака твоєї живучості, і ніяк не примха голови :)
а щодо смерті...збийтесь, ви молоді і запас років в вас ще великий, ну хіба розмаже якийсь неуважний водій по асфальту...але це таке...

Ещё один Фройд!

гыгыгыгыгыгыгыгыгыгы... столько показного инфантильного циннизма! :))))

А кто из вас вообще хоть раз видел смерть? Близкого человека, находясь при этом рядом... Или свою собственную может кто-то из вас пережил?! :))) почитайте что вы пишете!

ага тільки я коли наприклад гепнуся звідкись і мені дуже боляче то я щасливий бо саме біль дає мені розуміння того шо я не забився +
його ж можна терпіти якшо це просто реакція больового рецептору а не біль душі (хоча коли я говорю про те шоб терпіти біль я маю на увазі біль незначний всякі смертельні муки це напевно неприємно і я б не хотів теж з ними стикатись)

от народ в мене питання от ми говоримо про смерть обговорюєм її недоліки і плюси...а от мені цікаво хто з вас хотів би жити вічно і чому?

Миф о сотворении мира майя: Первоотец, самый первый человек. Он принес себя в жертву ради мира. А это Древо Жизни, растущее из его живота. Его тело стало корнями дерева, они разрослилсь и образовали Землю. Его душа, став ветвями, поднялась вверх, образуя небо. Осталась только голова праотца, она высоко в небесах, это и есть шивальба.
Смерть, как акт творения. (Фонтан)
Или же просто болезнь, которая отнимает наших близких...

А ты чё, майя шоле? :))) Кесарю - кесарево... пусть у индейцев хоть дерево из живота, хоть куст шиповника из зада растёт...

якщо чесно то ця темка вже злегка задовбала, ось тому і цинізм.
смерть на жаль я бачила...достатньо.

Нет, не майя. Просто миф любопытный. Ключевая фраза была "смерть как акт творения"

Наверное с этого стоило начинать, чтобы мы признали твой авторитет в этом вопросе и не было "показного инфантильного циннизма"

надаю перевагу показному інфантильному цинізму, ніж спогадам.

книжко про смерть (тілько для дітей) , походу шведського автора
http://kot--matroskin.livejournal.com/895884.html

оцініть